;Вночі, коли не пишуться вірші,
і навіть кава не рятує від депресій
я смуток відганяю від душі
цілуючи твої кохані плечі.
Коли ти спиш, я дихаю за двох
притиснувшись до теплої спини,
і янголи, а може навіть Бог
тоді охороняють наші сни.
Вночі, коли по шибкам ллється злива
мені здається, що пітьма не має меж...
але під ковдрою, спокійна і шаслива
тебе цілую, й засинаю теж.
Коли ти спиш
© Copyright: Алена Нойвилль, 2010
Свидетельство о публикации №110052902363
Свидетельство о публикации №110052902363
Рецензии