Ти не спитаєш вчора, чому пішла,
Не прихиливши погляду до небес;
І не побачив завтра, що ще була,
(далі все перекреслено)...лиш тебе...
Віриш, так важко сміятись в чиюсь весну,
Навіть не знаючи, скільки минуло зим!
Й до ранку збирати по крихтах огризки сну,
Жорстко собі втираючи- "став чужим".
Змітаючи в купу сміття жалюгідних фраз,
Неначе кохання далеких сліпих безоднь,
Ти знов повертався, це було уже не раз...
Та прошу, вже досить. Зачинено. Не приходь.
Не приходь
© Copyright: Сиена Ларса, 2010
Свидетельство о публикации №110052806955
Свидетельство о публикации №110052806955
Рецензии
Вірші сподобалися - так щиро по уманському.
Владимир Киевский 09.03.2011 23:31 • Заявить о нарушении
Владимир Киевский 09.03.2011 23:31 • Заявить о нарушении
На полі філософій одна віра проста...©
Звідси і вся щирість))))))))))))))
Сиена Ларса 05.04.2011 21:23 Заявить о нарушении
Звідси і вся щирість))))))))))))))
Сиена Ларса 05.04.2011 21:23 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.