О, Господи, поший на мене тінь
міцну, яка не зноситься, не звисне.
Твої би мати руки золоті,
а ще любов – незриму, ненавмисну.
Не розділяй мене на сих і тих,
бо сі і ті – одної сіті ниті.
З хитких колін до Тебе б дорости,
молитвою безсилля перенити.
Поменшало, ніж болю, сліпоти,
і голоси я бачу – наче чую.
Он відніміле птахом лопотить,
а потай – недомовлене лінчує.
Перебираєш вервицю святих
і зупиняєшся набрати чуле.
Чому такі глухі небес кути,
а світ наближує до скроні дуло?
Ще недопиті свічкою думки
і вістря окриляє камінь ката.
Веду у світ нанесенням руки
я тінь, пошиту небом у крилате.
Вона росте і стигне на землі,
відлуннями годує голосіння.
Всихають недопите і жалі,
і дихає промінням поміжтіння.
27 Травня 2010
Поший на мене тiнь
© Copyright: Юрий Лазирко, 2010
Свидетельство о публикации №110052708065
Свидетельство о публикации №110052708065
Рецензии
Така глибина, читати - не осягнути, і надія на те проміння, що таки є...
Як добре, що ось натрапила на таке чудо.
Дякую
Надя Чорноморець 26.02.2011 21:58 • Заявить о нарушении
Як добре, що ось натрапила на таке чудо.
Дякую
Надя Чорноморець 26.02.2011 21:58 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.