Місяць креслить у хмарах свою споконвічну дорогу,
І йому, як завжди, у цю пору чомусь не до сну.
Може, він там, вгорі, розмовляє тихенько із Богом
Чи вкладає вже спать теплим літом вагітну весну.
Може, саме тому заспокоїв він вітер холодний,
Що вже декілька днів шматував тополине гілля,
Щоб ніхто і ніщо не тривожили весну сьогодні
І дитятко її, що чекаємо ми і земля...
Не тривожте весну...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2010
Свидетельство о публикации №110052607191
Свидетельство о публикации №110052607191
Рецензии