Pierre de Ronsard-рус. Г. Кружков Сонеты к Елене-у

                Пьер Ронсар
                Сонеты к Елене

                Быть может, что иной читатель удивится
                Предмету этих строк, подумав свысока
                Что воспевать любовь - не дело старика.
                Увы, и под золой живет огня крупица.

                Зелёный сук в печи не сразу розгорится,
                Зато надежен жар сухого чурбака
                Луне всегда к лицу седые облака
                И юная заря Тифона не стыдится

                Пусть к добродетели склоняет нас Платон -
                Фальшивой мудростью меня не проведете
                О нет, я - не Икар, не дерзкий Фаэтон,

                Я не струмлюсь в зенит, забыв о смертной плоти;
                Но и снегами лет ничуть не охлажден
                Пылаю и тону  по собственной охоте.
 

>>>
Можливо, що читач здригнеться над рядками
І мимоволі вдасться здогадку упіймати:
"Не місце і не час цій музиці лунати"...
Та й під золою тліє вогонь не лише снами...

Зелена гілка враз в печі не розгориться
Однак чурбак сухий дає надійний жар
Як місяць пасував відлунню сивих хмар -
Так юная зоря Тифону не боїться.

Хай до чеснот завзято схиляє  нас Платон
Та фальшю мудреців мене не ошукати -
Я зовсім не Ікар і не відважний Фаетон.

Не прагну я зеніту, забувши різну муть
І  пlд снігами літ нітрохи не замерзла
Сама ж бо вибираю - палати чи тонуть...