Земля від того сиротіє,
Коли людина йде з життя,
та шанувати ми не вмієм
Того,що нам дає буття.
***
Коли ти слухав соловейка?
Коли до сходу пив росу?
А може бачив,як веселка
Збирає краплі до дощу?
***
Ми розучились дивуватись,
Сліпими стали до краси,
не стали звуків прислухатись,
Чим душу повнимо усі?
***
Ти полюбуйся зорепадом,
Що загадково так сія.
І не сумуй за листопадом,
Який так красно помира.
***
Нам треба у пташок навчитись
Радіть життю,співать пісні,
Так ніжно й віддано кохатись,
Для них турботи не стращні.
***
Коли людина йде з життя,
Земля від того сиротіє....
В цей світ немає вороття,
Ми цінувать його не вмієм.
коли людина йде з життя...
© Copyright: Артур -Артур, 2010
Свидетельство о публикации №110052305967
Свидетельство о публикации №110052305967
Рецензии
Гарний і точний вірш. У Вас глибокі думки, пане Артур!
Успіхів!
Щиро,
Солнечная Июлька 19.06.2010 15:06 • Заявить о нарушении
Успіхів!
Щиро,
Солнечная Июлька 19.06.2010 15:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.