Я від’їжджаю, так сумую! Хоч і
згадався сум жасминових очей
Тихе тремтіння струн під вікнами у ночі
І щирий сміх, неначе у дітей
Як пахне скошена трава в світанок!
Веселі голови не зірваних квіток
Туман, весільний осені серпанок
І м’яти запах в’ється, як вінок
Шум тополі…Дорога у полі
Цвіту білий збентежений сум
Ми скорилися нашій долі
Та зреклися від тягарю дум
Чорні брови той вечір насупив
Вітер грався з волоссям твоїм
Гей!Амуре!За що в мене влучив
З неприступним вітрилом своїм
Розпрощався…Хоч знаєш, я вільний!
Але тягне у пристань твою
Я чеканням твоїм, наче сильний
Й з кожним разом все більше стаю
Остання зустр ч
© Copyright: Глория Грин, 2010
Свидетельство о публикации №110052204580
Свидетельство о публикации №110052204580
Рецензии