Разом
Моя Валентинка коханому
Не жінка в мене чоловіка вкрала,
А та, що нами смертю зветься,
Вона лиш тіло відібрала,
Та він мого не кинув серця…
Вже більше двох десятків років
Ми з ним таємно розмовляєм,
Йдемо, не зтишуючи кроків,
Бо й далі разом шлях долаєм.
Знаходжу в нього я пораду,
Його підтримку серце чує,
Коли заплачу, дасть розраду,
Мене втішає і жартує.
Кохання квітку полум"яну
Не забуваю поливати…
На зустріч, нам обом жадану,
Надію будемо плекати.
Минають люди смерті жорна,
Що лише тлінне забирає,
На Землю всіх нас Бог повторно
Добру навчатись повертає.
…Знов буде зустрічей без ліку,
Як і зірок над виднокругом…
То ж рідній цій душі довіку
Завжди я буду вірним другом.
14.02.10
© Copyright: Любовь Берегиня, 2010
Свидетельство о публикации №110052204079
Свидетельство о публикации №110052204079
Рецензии