Кожного ранку
Я прокидаюсь під жалобний шурхіт
Мертвого листя, яке жене
По змокрілому від прісних сліз
Асфальту
Сумний двірник зі скляними очима
Цей тривожний шепіт
Звучить в унісон з гулом
Крові у вухах
І я замерзаю під товстенною ковдрою
Ще кілька секунд
Я лежу й дивлюся за вікно
Розграфлене річищами
Дощових крапель на тоненькі
Скибки прозорого повітря
І я бачу зграї
Очманілого листя, яке летить з дерев -
Заплаканих обгорілих скелетів -
І цілить нагостренними дзьобами
Мені у саму душу
Осінній динаміт у моїх грудях
Ось-ось вибухне -
І я знову заплющую очі
Намагаюся стримати під склепінням
Пекучих повік
Світову скорботу, що чомусь
Ллється саме з мене
І, заколисаний музикою ранкового туману
Засинаю
Ос нн й динам т
© Copyright: Алексей Абраменко, 2010
Свидетельство о публикации №110052100816
Свидетельство о публикации №110052100816
Рецензии