Старий скрипаль у руки скрипку взяв,
І полилась мелодія печальна,
Весь зал притих,немов би щось чекав,
Незнаючи , що пісня то остання.
Злилися звуки скрипки і душі
В один дует,і болем залунали.
Маестро зараз був в усій красі,
На скрипку непомітно сльози впали.
А скрипка краяла ножем серця,
І билися об стіни сльози-звуки,
Здавалося не буде їм кінця,
Ніколи не закінчаться ці муки.
Та раптом засміялася вона,
Розреготалась диким,дивним сміхом,
І враз замовкла.Тріснула струна.
Спинився час над сивим чоловіком.
Оркестр замовк,мовчав в чеканні зал.
Скрипаль на мить відкрив старечі очі,
Зійшов у зал, до ніг її упав,
Згорів,як зірка в небі опівночі.
Обірвана струна,обірване життя,
Та музика для неї лиш звучала,
Її скрипаль дограв всю до кінця,
Тій,що в житті його не помічала.
Скрипаль
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №110052002937
Свидетельство о публикации №110052002937
Рецензии
Вікторе, з Новим роком! Щастя Вам і здоров'я міцного! А вірш просто чудовий! Нових творчих злетів!
Вера Кухарук 04.01.2013 02:00 • Заявить о нарушении
Вера Кухарук 04.01.2013 02:00 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.