Від притишених буднів – у шторм,
З-під низенької стелі – під Небо.
І Вітрами кудись занесло
Мою плекану Мрію про тебе.
Ця Дорога мені не легка:
Над водою пошарпані хмари.
Я у перше від себе втекла,
Як тікають провинні від Кари.
Попід Небом на срібній воді…
Так буває у сні голубому:
На вітрилі сподіваних Мрій
Запливеш у життя невідоме.
І горять на долонях Зірки,
І Вітри обціловують губи.
І, як завжди, мій спомин гіркий
Всі даремні тривоги розгубить.
Лиш зостанеться Серцю печаль,
Наче сіль – океанським глибинам,
Коли вийду на тихий причал,
Де ніхто мене знов не зустріне…
Від притишених буднів – у шторм,
З-під низенької стелі – під Небо.
І Вітрами кудись занесло
Мою плекану Віру у тебе…
Вiд притишених буднiв у шторм
© Copyright: Июльский Покой, 2010
Свидетельство о публикации №110052000259
Свидетельство о публикации №110052000259
Рецензии
Сильно!
Перечитал два раза - ощущение глубины Вашего чувства только усилилось.
Вы - Романтик и Лирик, Вам нужно писать, ибо получается очень хорошо и искренне. Пишите больше, радуйте нас.
С искренним уважением,
Сергей Цюрко 08.10.2010 16:35 • Заявить о нарушении
Перечитал два раза - ощущение глубины Вашего чувства только усилилось.
Вы - Романтик и Лирик, Вам нужно писать, ибо получается очень хорошо и искренне. Пишите больше, радуйте нас.
С искренним уважением,
Сергей Цюрко 08.10.2010 16:35 • Заявить о нарушении