Я в себе запитую знову,
Чому ти настільки знайома?
Ця посмішка, погляд та очі,
Та бути зі мною не хочеш.
Втомився я в себе прохати,
Продовжую далі кохати.
Чому? Не дізнаюсь нізащо.
Та нащо?
Чому кохаю я тебе,
Дивлюсь у очі?
Ти моя доля? Мабуть ні.
Спитати хочу…
Чому кохаю я тебе?
Одна ти знаєш,
Та бачу в погляді я сум –
Ти не кохаєш.
І дивлячись як зорі сяють:
У проміні розум згадає:
Увечері посмішка зникла,
У серці замаїлась криком.
Я не бачу тебе,
Та ти чуєш,
У моєму серці
Ти ще існуєш.
Та поглядом зірки
Ти знов всміхнешся,
Не чую, не бачу,
Чи озирнешся.
Одна обіцянка –
Буду кохати,
І, роблячи знов крок,
Хочу спитати…
Чому кохаю я тебе?
© Copyright: Василий Колесниченко, 2010
Свидетельство о публикации №110052000147
Свидетельство о публикации №110052000147
Рецензии