Пожоване ковдрою тіло
Стомилося, не відпочило.
Думки роздратовані,
На сни солодкі налаштовані,
Спокою моєму заважають вміло.
Вже не лежу. Не можу і не хочу.
Вмикаю світло, воно ріже очі.
Круги намотую все по кімнаті,
Дивлюся на годинник, хочу спати,
Чи не хочу? Навіть і не знаю.
Сідаю в тісне крісло і читаю.
Букви меншають, не зв’язуються,
В чорні цятки розпливаються.
Дзвенить тиша голосніше за думки,
Які вже плутаються навмання і навпаки.
Погляд заблукав десь поза книгою,
Зиркає крізь сторінки у пошуках покою.
Якби могла, втекла б від себе залюбки.
Якось самотньо, невиразно гучно,
Сумно, роздратовано, незручно.
Та зовсім не страшно. Якось все одно,
Чи десь ховається бридке чудовисько.
Дивлюся на годинник. Пів на другу.
Потрібно відпочити, скинути напругу.
Та не можу, і хапаю ручку навмання.
Записую вірші про мовчазне безсоння.
Безсоння
© Copyright: Алиса Грэй, 2010
Свидетельство о публикации №110051904793
Свидетельство о публикации №110051904793
Рецензии