Я невидимка, непомітна, скритна, тиха.
Прозора тінь своєї радості та свого лиха.
За гратами усе ховаюся, мене не видно,
Тому не бачать в мені люди навіть очевидне.
Ні, не боюся ворогів, і запальна «тусовка»
Мені не потрібна, хіба що для масовки.
Я дуже дякую усім, хто мене ладен вбити –
Я сильна завдяки вам - як вас не любити?
Ні, не плачуть очі, не сумна, а навіть навпаки.
І винуватці радості наївної моєї ні, не ви.
Ах знаєте, ваше й моє життя таке прекрасне -
Лайливе, але щире, марно собі тліє і не гасне!
Дурна
© Copyright: Алиса Грэй, 2010
Свидетельство о публикации №110051902151
Свидетельство о публикации №110051902151
Рецензии
