Світло кволих ліхтарів заплуталось в тумані,
Потонуло, розчинилося, блукаючи в омані,
Розповзлося вдовж німої вулиці, а ніч мине,
Поглинувши в обіймах сонних місто втомлене.
Вітер, пристрасний, невпинний дирижер, керує
Оркестром зимовим. Сніжинки вальс танцюють
В одежах урочистих, пірнаючи у світло з тіні,
Для ока – лише хмарка чорних цяток божевільних.
Спокій. Віддзеркалене в кришталях снігу світло ночі
Застигло у повітрі. Вітер грає, не вщухає, сліпить очі,
Межі рве між казкою і нудною кульгавою буденністю
І святковий настрій володіє навкруги, цілком і повністю.
Бажана зима дерева повалила на коліна, ожвавіла,
Все застигло, в забутті чекаючи на свято, так безсило,
Чи куняючи чи тільки вдаючи затишшя. Непомітно
На вікні про свої мандри стужа нам малює рими.
Зима
© Copyright: Алиса Грэй, 2010
Свидетельство о публикации №110051902128
Свидетельство о публикации №110051902128
Рецензии
