Евген Маланюк. Станислав Выспяньский. 3

Евген МАЛАНЮК (2.02.1897-16.02.1968)
Переводы сделаны по изданию: Євген Маланюк. Поезії.— К.: Український письменник, 1992. — 318 с. (Б-ка поета)

с. 192
СТАНІСЛАВ  ВИСПЯНСЬКИЙ
3
          Nad jak;; rek;, w jakim; mie;cie,
          Gdzie ;lubowa;em ;lub niewie;cie…
Труна кімнати. Крізь вікно — могила
Костюшкова. За нею — далечінь.
В фотелі дотліває утле тіло,
Переісточуючись в тінь.

Не скінчено поеми. І рисунка
Недорисовано. Нездужає рука.
Ще б треба сили, щоб побідно й лунко
Пломінній слід прокреслити в віках.

А тут кістяк, неситим жаром зжертий,
І край якийсь, що мріє крізь вікно…
Та щоб жила Вона, ти мусиш вмерти,
Зітліти і воскреснуть, як зерно.
1931

[ПЕРЕВОД]
СТАНИСЛАВ  ВЫСПЯНЬСКИЙ
3
          Nad jak;; rek;, w jakim; mie;cie,
          Gdzie ;lubowa;em ;lub niewie;cie…
Гроб комнаты. А за окном — могила
Костюшко. А за ней — бескрайний день.
А в кресле тело утлое застыло,
почти пресуществившись в тень.

Поэма не дописана. Не кончен
рисунок. Обессилела рука.
А как хотелось пламенней и звонче
победный след свой прочертить в веках.

А тут какой-то полутруп на ложе,
какой-то край маячит сквозь окно…
Но чтоб жила Она, ты сгинуть должен:
истлеть  — и возродиться, как зерно.
31.12.2003 © В. Яськов, Харьков