Де ж та окрилена весна?
Журба – по віям, стиглі роси
Здригаються… Нема? Нема!..
I оксамитовим рогозом
Цвіте безодня голуба.
Де ж тії крила весняні?
В пітьмах знівечених i гострих
Кульгають мрії догори,
Ті, що не впишеш в мірки госту,
Тремтячі, теплі, бузкові.
Де ж тая пісня, що бринить,
Лунає поміж зорі в простір?
Душа простромлена болить,
І лише чутно як в торосах
Минає віковічна мить.
Де ж та пречиста як сльоза
Надія, що веде незрячих?
Якщо пробачать небеса,
Земля побачить,
Як в грудях зимно нетерпляче
Цвіте безодня голуба...
Де ж та окрилена весна?
© Copyright: Оксана Порицкая, 2010
Свидетельство о публикации №110051708923
Свидетельство о публикации №110051708923
Рецензии
странно.один раз прочитал историческую грамматику славяеских языцев и стал помимать.дажк болгарский.В Вас естьл искры...Успехо.
Сергей Гладышев 25.05.2010 11:30 • Заявить о нарушении
Сергей Гладышев 25.05.2010 11:30 • Заявить о нарушении
Спасибо большое, Сергей! Будем руздувать искры :))
Оксана Порицкая 25.05.2010 11:35 Заявить о нарушении
Оксана Порицкая 25.05.2010 11:35 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.