День розлуки
Бразилський поет Алекс Поларі де Алверга
Переклав Микола Щома
17.05.2010
День розлуки
Тоді я повернувся до мамусі,
а були дні скажені жовтня 1969-го.
І я мав лишень дев"ятнадцять років
на моїм свіжім чолі.
Маленька валіза в руці та один 38
під рукою,
сказав я: "Старенька моя мамо,
дуже тяжко, алеж не забувай
що я тебе кохаю і що ти
оставайся поза сітуацією.
Я ж бо виходжу із неї -- не буду
тільки прохожий, научна група та памфлет,
я став нападник. Це зрозуміло для тебе?.."
Оці щоденні жахливі повідомлення в газеті...
Упав десь -- загинув якось, один чоловік;
поліція може застукнути у двері
бідь якої години, будь якого дня,
"Поцілуй старенького батька,
скажи йому: "нехай остається спокійно"
я буду берегтися, а ти -- мамо,
тоже охороняй Розу".
Тоді сталося замішання, непритомність
оплакування звичайне --
треба було дати аміяка понюхати її,
та й не звертати очей від годинника
-- висечався послідний раз
і вийшов -- пішов по тротуару Леми.
А голова гуділа надзвичайно
і серце показалося повне героїчних схильністей.
Уже вечоріло.
Note:
Леми (Leme) -- округ в городі Ріо-де-Жанейро
Поема є спомин бразилської диктатури (1964 - 1984 р.)
Свидетельство о публикации №110051707149