Блакитна троянда

Блакитна троянда
Холодна, скляна,
Морозом повита,
Мрійлива, сумна.

Шпильки у крові,
На пелюстці сльоза.
Пам’ятає те листя
Як розквітла гроза.

Як на віях сніжинки
Плачем спалахнули,
Розділилось навіки
Майбутнє й минуле.

Як на мить затремтіли
Губ рожевих заплатки
І злетіли, мов пташка.
Кома. Знову. Не крапка.

Як безокі, палаючі мрії
Полонили життєві думки,
Дарували безсмертя надії,
І брехали бліді пелюстки.

Як заполонило відчаєм
Легені, як померли сни,
Як біль у пісню вилився,
Як осінь вбила дух весни.

Солодкі страждання,
Нескінченні секунди,
Питання. Відверті
Знущання прилюдні.

І все закінчилось.
Кохання нема.
Блакитна троянда
Зав’яла сумна.

Кучеряве листя
Понурилось, зчорніло,
Обвуглилися пелюстки,
Зігнулася стеблина.

Та на ніжній пелюстці
Блищить сльоза прозора.
Ах, не дарма померла
Ти, трояндо кольорова.

В розбитому серці
Навіки одна
Блакитна троянда…
Мрійлива… сумна…