Як добре нам удвох летіти над землею,
Крізь хмари продираючись навздогін
За недосяжною рай-мрією своєю,
Минаючи дорогою буденних пантомім…
Як солодко за руку тебе єдиного тримати
І лагідно навколішки, немов в останнє,
Тобі коханому пошепки благаюче казати:
«Люблю назавжди».неначе на прощання.
Як золото з вуст сипляться слова,
Що тихим білим снігом укривають душу.
Сенсом життя є мить, коли з тобою я була...
Кінцем буття, що вже проститись мушу.
як добре...
© Copyright: Марина Фенек, 2010
Свидетельство о публикации №110051305155
Свидетельство о публикации №110051305155
Рецензии