Розмова

Я свідком став цікавої розмови,
Як сперечались про політиків куми:
Іван був агресивно-красномовний,
Аж у Миколи з пуза з’їхали штани.

Досперечались, що в горлі зарипіло,
Іван про Кравчука згадав усе.
Микола випалив, що в нього накипіло,
Усі роки робив він щось не те.

Крутивсь Макарович в політиці, як дзиґа,
Як Лис, всім посміхався й обіцяв.
До кінця строку не добув, не сила -
Народ на виборах «не так!» йому сказав.

Заговорили знов про Кучму Леоніда,
Про те, як десять літ ми йшли.
Жили з мільйонами, бувало і без хліба,
Шляху свого ми так і не знайшли.

Але надіялись, що прийде чудо,
Чекали ми на нього всі роки.
В кінці каденства Кучми щось прозріло,
Не встигли навіть порадіти ми.

Нам надали свободу й незалежність,
Ми всі були сп’янілі в ті роки.
Чекали кращого життя і самостійність,
Не думали тоді, що стане навпаки.

В країні робиться не те, що треба,
Коли нахабство і свавілля у честі.
Коли на біле влада каже  чорне,
Свою історію розтоптують в багні.

Невже всі до брехні так звикли,
І правді довіряти перестали?
Добро в житті не можуть оцінити,
Боротися із злом  не стали.

А Ющенко романтик, не політик,
П’ять років нам розказував казки.
У всьому він слабкий є аналітик,
Збирав би краще трипільські черепки!

Стає виробництво і темпи упали,
Звільняють людей, кажуть: «Криза прийшла!»
А Юля і уряд про кризу мовчали,
Казали: «Не бійтесь, вона не страшна.»

Набрали позики, кредити мільярдні,
Клянчать гроші, щоб бюджет зміцнити.
Вона «працює» для того на посаді,
Щоб потім вище ще злетіти.

Дивуються люди, як «працює» Юля,
Цілодобово на екрані, мов модель.
Ну, що сказати – загралася Тигрюля,
Уже набридла всім її фортель.

Але народ наш не дурний,
Прозрівши, із гіпнозу вийшов.
Став менше слухати «месій»,
Щоб знову такого не вийшло.

При Януковичу - стабільність,
І уряд знає, що і як робити.
В громаді відчувається мобільність,
І цікавіше всім стає нам жити.

Ось так, Миколо, ми політиків згадали,
Сьогодні їх багато розвелось.
Вони, як короїди, жадні стали,
Нічого не подієш – так вже повелось.

Давай, Іване, вип’ємо по чарці,
Не будемо про них ми говорити.
Щоб їздили вони всі на бідарці!
А нам з тобою, кум, безбідно жити!