Можна про вас помрію?
Спокій ваш не порушу..
Бо мені оця безнадія
сірим щуром з"їдає душу.
Можна про вас помрію?
Я вас питаю востаннє,
бо вже гасить вогник надії
увесь відчай мого питання.
Як останній патрон в затворі,
як наточене вістря леза,
моє полум"я гасне поволі -
недоведена антитеза.
Хворий мозок. Таку подію
не лікує проста панацея.
Можна про вас помрію?
якщо ні, то ставайте моєю...
Можна про вас помр ю?
© Copyright: Николай Тарадайко, 2010
Свидетельство о публикации №110050503323
Свидетельство о публикации №110050503323
Рецензии