Ота війна без права забуття –
Про неї сказано по-справжньому багато.
Та серце, що буденне в почуттях,
В останнє, але просить розказати,
Як тяжко чути рідні голоси
Найкращих друзів, покалічених війною.
Крізь ніч шепочуть: «Братику, спаси!»
Та я не встиг… Його нема зі мною…
А вдома залишилася сім’я:
Кохана жінка та маленькі діти.
І мушу передати саме я,
Що їх Василь усе ж таки убитий
Тією, з божевільними очима,
Яка ночами п’є юнацьку кров.
І ангел смерті в неї за плечима
Зі сміхом знищує усю любов,
Призначення якої – берегти
Життя людей, що б’ються за свободу.
Та не вдається нею помогти
Усім і кожному з «безсмертного» народу…
А сльози капали з очей на землю,
І слова їй промовити несила.
Я знаю, що нічого не повернеш.
Війні подобається нівечити крила…
Ота вiйна...
© Copyright: Таня Танюк, 2010
Свидетельство о публикации №110050408559
Свидетельство о публикации №110050408559
Рецензии
Очень впечатлен Вашим творчеством, Татьяна.
Это произведение записываю в избранные!
Спасибо Вам, за столько эмоций!
Ляпин Александр 04.06.2015 16:19 • Заявить о нарушении
Это произведение записываю в избранные!
Спасибо Вам, за столько эмоций!
Ляпин Александр 04.06.2015 16:19 • Заявить о нарушении
Александр, и Вам спасибо за со-чувствование.
С теплом,
Таня Танюк 04.06.2015 16:44 Заявить о нарушении
С теплом,
Таня Танюк 04.06.2015 16:44 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
