Прокидається весна чарівна
Тонуть недосіяні сніги.
І надія, як маля, наївна,
Для біди дістала батоги.
Перший промінь усмішки крізь болі
І в душі – лиш паростки жадань.
Повернулось серце із неволі ,
Назбиравши досвіду і знань.
Ніч віднині дню лише рабиня,
Тепла, свіжа, світла і п’янка.
І душа немов бездонна скриня,
Що немає коду чи замка.
І воскресла міць, убивши втому,
Народилось море нових втіх…
Повернулись ластівки додому…
Не вернувсь лиш ти до мрій моїх..
Квітень 2010
Повернулись ластiвки додому
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110050406554
Свидетельство о публикации №110050406554
Рецензии