На вулиці дощик і мряка,
Не знаєш за чим і тужить.
Журливо і хочеться плакать,
І нікуди сили подіть.
І туга глуха без причини,
Думок знавіснілий чад.
Не гріх ції стиглої днини,
Роздуть самоварний обряд.
І, може, за чайним похміллям,
Слова всі прогірклі мої.
Випадком зігріють, мов зіллям,
Невиспані очі твої.
За вірність старому звичаю!
За те, щоб у спокої жить!
Сьорбнувши купецького чаю, -
Душа відігріється вмить!
Олександр Блок. На вулицi дощик i мряка,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050403751
Свидетельство о публикации №110050403751
Рецензии