Є хвилини, коли не тривожить
Долі злої життєва гроза.
Хтось на плечі нам руки положить,
Хтось погляне і зникне сльоза…
І миттєво життєві незгоди,
Упадуть в темну яму до дна…
Над проваллям провісник погоди,
В сім мостів мила тиша одна…
І мотив ледь приглушений, юний,
У тиші, що принишкла, торкне.
Цим життям заколишені струни,
Душа, спраглою арфой зітхне.
Олександр Блок. Е хвилини, коли не тривожить
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050403663
Свидетельство о публикации №110050403663
Рецензии