Ганна Сандалович
Вiдлiтають, наче сонячнi балади,
За кордони доньки i сини.
Слугувати, мити, чистити, сапати,
Щоб якусь копiйку привести.
Гнанi горем i батоженi бiдою
Розiйшлись стежки в усi краi...
Лише зрiдка-зрiдка, доню, за тобою
Смутком обiзвуться солов'i
I насниться знов весна на Украiнi.
Квiти маминi i татiв сад.
Де, скажiть, на свiтi, у якiй краинi
Украiнских ще нема дiвчат?!
Чи ж такоi волi ждали i бажали
На Землi багатiй з правiкiв?
Чи земля ж бо думала- гадала,
Що розплодить стiльки жебракiв?
Чвар i горя, лиха i ганьби по вiнця
Ось чого тепер надбали ми.
Незалежнi, роботящi украинцi
От якби ж то стали ще й людьми!!
От якби ж то стали ще й людьми
© Copyright: Владимир Бородин 3, 2010
Свидетельство о публикации №110050307383
Свидетельство о публикации №110050307383
Рецензии