У темних просторах

У темних просторах

Серед ночі, у темних просторах,
співали дівчата свої любі пісеньки.
Небагато було їх... Десь із десять,
що зібралися святкувати --- те що
цінніше дівчині: своє народження.

Ніч спокійна. Цвіркуни цвірінчали.
Сичі однозвучну симфонію грали.
А вітер тихенько шепотів щось --
Ніби казав: Молодії, помаленьку!
Не спішіте рахувати дні скоренько.

Пролетять літа швиденько. Горя --
непозбутися нікому. Веселійте ви,
поки ще маєте змогу!  Не ганьбіте
-- хочби й трохи, хто вже має роки.
Теж колись вони гордо й співали...

Танцювали... Й ночами не спали!..
Тоді постаріли, як верба зігнулись:
Лоза гнучка як воду свій сік стікає,
та й вимочує стежинку молодшим.
Тільки ж хто розумний, скористає!..

Серед ночі, у темних просторах,
співали дівчата свої любі пісеньки.
Небагато було їх... Десь із десять.
Весело співали. Старших ізгадали,
та й поміркували: І їх пошанували!