Ганнi Г.
Птахи на свiтанку вiдправились в путь,
Земля листопадом вкривається.
Все ближче зима, холоди настають,-
Це осiнь зi мною прощається.
Як швидко минули лiта молодi.
I срiблом волосся укрилася.
Не скаржусь на долю - в моєму життi
Є досить того, що здiйснилося.
Я змалечку мрiяла мати сiм'ю,
Дiтей, чоловiка коханого
I Бог не скупився на щедрiсть свою -
Удосталь дав щастя жаданого.
Я знаю, що труднощi будуть в життi,
Та я перешкоди здолаю,
Осиливши кручi i гори крутi,
Веселих пiсень заспiваю.
Не скаржусь на долю
© Copyright: Светлана Попович, 2010
Свидетельство о публикации №110050305397
Свидетельство о публикации №110050305397
Рецензии