Бурхлива хвиля стремнини,
Між скель пануючих зажата,
Шліфує вічні валуни,
Срібляста піна, наче вата.
Цей голубий водоворіт,
Немов шалене лихоліття.
І прийме річковий граніт,
Одежу, порвану в лахміття.
В пилюці весь; лице жовток, -
Уста у синій акварелі.
Я п’ю, та перший мій ковток, -
За помираючих в пустелі!
Сергiй Марков. Джерело
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050304311
Свидетельство о публикации №110050304311
Рецензии