Жирний лама Жам’ян-жамце,
Впав у гріх, задумав лихе;
Розповів, що бачив в лице,
Богиню Дара-Ехе!
Ще запевняв: « Недавно вона,
В країні була Антилоп.
Біла жінка була одна,
Сніп, мов лотос і сліз потоп.»
Хвальбою опутав молитву,
Вщерть п’яний, веселий пан.
Затиснув перо наче бритву,-
Писав про богиню Жам’ян.
Поцупив він рожевий корал, -
Старожитність давню, про те…
Ще в музеї парчу украв,
Порадувать Дара-Ехе.
Дарма радів Жам’ян-жамце,
Погладжував жирний живіт.
Цю богиню знаю в лице,
На протязі сотень літ.
Знаю, жінок (навіть богинь!)
Де стільки стежок лихих.
У глибину гірських пустинь,
Не варто пускати самих.
Жам’ян-жамце! Що мені страх,
З тобою зустрінемось ми.
Пророчить доля священний шлях
По володіннях зими.
Добрі чоботи стопчуть лихе…
Снігами шляхи віднайде,
Біла Тара – Дара-Ехе
За мною в степи піде.
Сергiй Марков. Жирний лама Жамян-жамце,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050304104
Свидетельство о публикации №110050304104
Рецензии