Єврейка на базарі продає, -
Мед, мов бурштин на сонці виграє.
В криштальній чаші вогненна імла,
В ній спочиває зморена бджола.
І чи не так до радощів близька, -
Пекуча туга, що, мов гад, слизька.
Байдужа туга нині ще мені!
В холоднім і сіяючім вогні, -
Вона, неначе та бджола - на дні.
Та келих гордих дум потрібно спити,
Вирішував, - чому потрібно жити,
Навіщо жить і бачить сонце дня?
Як полум’я безсмертніше, ніж я.
Не пережить вогню, - життя спиня.
Безсмертні темінь і струмки води
І вітер, і зірки… комет сліди, -
Бо горді тим, що вічні назавжди.
І я брожу у пелені імли,
Всю мужність прославляючи бджоли.
Вона живе і п’є прозорий сік, -
Вмира, мов квітка, – просто! Всім свій вік.
По праці нагороду має в тім, -
Її могила в меді золотім.
Віднині туга, коли душу облягла, -
Не важча від бджолиного крила.
Сергiй Марков. Бджола
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050304082
Свидетельство о публикации №110050304082
Рецензии