Хвалилась під осінь синиця,
Спалити морські піски, -
Зловісно синь іскриться,
Під берегом туги-ріки.
Бажала синиця спочатку,
Грозою знищити степ.
Склювала зерно на остатку,
Що ліс беріг для потреб.
Під спів цієї ліснички,
Усмішка кривила лице,
Коли я для птахи-синички
Ладнав надійне сильце.
Черлене листя клюкви
Горить на туманнім коврі,
Складаючи імені букви,
Які бережу на порі.
Незрушений, милий смуток!
Мов срібний пух на руці, -
Живий тремтливий злиток,
Живе у надійнім сильці.
Потрібно мені і синиці,
Співати у віхольні дні,
Об грати білой світлиці
Рвем крила і думи тужні!
Мій дім стожари-зірниці
Січневі освітлюють дні.
Є клітка, а в клітці синиця,
Знайти б лиш дружину мені.
І знову, мов дзвін небилиця, -
Лукаві слова наче мідь.
Хвалилась весною дівиця,
Похмуру душу спалить.
Сергiй Марков. Хвалилась пiд осiнь синиця,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050303997
Свидетельство о публикации №110050303997
Рецензии