Переклад присвячується батькові моєму – Анатолію Петровичу.
Геть один виходжу на дорогу;
Шлях між гір в тумані ледь блищить;
Нишком ніч чита молитву Богу,
І зоря з зорею гомонить.
А у небі дивно, небуденно!
Спить земля у шатах голубих…
То чому ж у серці біль і темно?
Чи чекаю жалощів лихих?
Не чекаю кращого в недолі,
Про минуле не жалкую я;
Прагну спокою, шукаю лише волі!
Тиха вічність – одрина моя!
Не в холоднім сні, де тлін могили…
Спати б я бажав у забутті,
Щоб в душі життя дрімали сили,
Кволий подих в груди молоді.
Щоб всю ніч, весь день в тиші безмежно,
Про любов солодкий линув спів,
Наді мною в зелені бентежно
Дуб тужний поштиво знай шумів.
- одрина(староукр.) – спальня.
М. Лермонтов. Геть один виходжу на дорогу
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050206332
Свидетельство о публикации №110050206332
Рецензии