Біля воріт, де скит святий
Чекав на милостиню зрання,
Бідняк худющий, ледь живий,
Голодний, спраглий – весь страждання.
Лиш кусень хліба жебрував,
А погляд лив пекельну муку,
Для сміху камінь хтось поклав
В тремтливу і нужденну руку.
Мої молитви – солов‘ї, -
Тужне кохання із росою;
Всі кращі почуття зорі,
Зневажені навік тобою!
М. Лермонтов. Жебрак
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050206251
Свидетельство о публикации №110050206251
Рецензии