Лина Костенко. ВАН ГОГ

Перевод с украинского

Утро доброе, моё одиночество!
Холод - холода, тиши - тишь!
Циклоповой одноокостью
Небо вглядывается в Париж.
Моя мука, ты ходишь по грани!
Я вчера был король королей.
А сегодня лишь пепел сгорания
Оседает на царство теней.
Краски мёртвые.
Руки спадают.
На мольберте распятый свет.
Кипарисы в небо пылают.
Я - надгробье на кладбище лет.
Небо глухо набухло грозою,
Изгибаются кисти-борзые.
Чёрной встряской палеозоя
Перебиты у гор хребты.
Небосвод мой струится закатом.
Я пастух. Я деревья пасу.
В дня карманах, с терпенья заплатами,
Кулаки до конца донесу.
Самый истовый – неистовый -
Не Сезанн - не Гоген - не Моне -
Что поделать, и как же мне выстоять
Когда с лишком меня во мне?!
Он безумен, твердят...
Божевiльный*!
Что ж, быть может. Он - значит я.
Боже - вольный...
Боже, я - вольный!
Доброй ночи, Свобода моя!
_________________________________
*Божевiльный (укр.) - безумный, сумасшедший, чокнутый. Состоит из двух слов: боже и вольный, свободный от всех условностей.
_________________________________

***
ВАН-ГОГ
 
Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп'ятий світ.
Я - надгріб'я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою.
Вигинаються пензлі-хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня, залатаних терпінням,
я кулаки до смерті донесу.
Самовитий - несамовитий -
не Сезанн - не Гоген - не Мане
але що ж я можу зробити,
як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть.
Божевільний!
Що ж, може бути. Він - це значить я.
Боже - вільний...
Боже, я - вільний!
На добраніч, Свободо моя!