Найменшiй сестрi
Пам'ятаю тебе малою,
Наш будинок, маленькі вікна,
Всі шукали ключі юрбою,
Ти кватирку відкрила й зникла.
Відчинила вже двері хутко,
Миттю вибігла по малину,
Опинилась на сливі прутко,
Вкрили віти малу дитину.
Виноград їла ще зелений,
Там між лозами і заснула,
Застудити могла б легені,
Пам'ятаєш? Чи вже забула?
Ти була, як туга пружина,
На горищі схованку мала,
Мрійність голову там кружила,
У далекі світи збирала.
Ти мала була, але чула,
Як бабуся пісні співала,
Тугу серця в злиденні будні
С тихим плескотом виливала.
Що змінилося, як гадаєш?
Веселішими стали люди?
Як на мене, то серце крає
Той же сум, та тужіння всюди...
Свидетельство о публикации №110043002762