Думки, як дiти
Повиростали діти,
В кожного є проблеми,
Вільного часу обмаль,
Рішення та ділеми.
Пусто в великій хаті,
Тиша стискає груди,
Знову думки, як діти,
Мчать в далечінь, повсюди.
Досхочу наблукавшись,
Згорнуть свої вітрила,
Досвіту понабравшись,
Просять, щоб відчинила.
Що їх так непокоїть,
Що принесли на крилах?
Линуть до серця знову
Щиру вести розмову.
Кажуть:"Не треба писати,
З цього не будеш жити."
Маю в віршах з'ясувати
Те, що могла розгубити.
Свидетельство о публикации №110042900147