Кто про страх говорит – тот чего-то боится.
А кто сетует вечно на потерь череду?
Только тот, кто уже ни к чему не стремится,
И не хочет взглянуть сквозь свою скорлупу.
Кто осудит другого? Лишь в грехах утопающий.
Ведь, на фоне чужих, свои меньше грехи.
Кто окажется прав? Только истину знающий.
Кто не верит в прощенье, тот и сам не протянет руки.
Кто последним куском безотказно с тобою поделится?
Только тот, кто от голода сам, не один раз, слабел.
У кого, навсегда, вера в лучшее в сердце поселится?
Лишь у тех, кто средь жизненной грязи душой уцелел.
Лишь бедняк – бедняка. И конечно, богатый – богатого.
Мы забыли рецепт, чтобы эти границы размыть.
Чьё-то счастье – корёжит. А горе чужое – нас радует.
Бог учил нас не так. Но мы сами стремимся учить!
Мы боимся молвы. Но других оговаривать – первые!
Мы боимся воров. Но при случае – сами крадём.
Мы пропитаны злом. Наши фразы просочены нервами.
Мы друг друга не слышим. Все своими делами живём.
Кто узнает покой? Только тот, кто утешит другого.
Кто насытится в меру? Тот, кто трапезу с ближним разделит.
И для этого вовсе не нужно добра неземного!
Расстоянье до Бога каждый собственной поступью мерит.
20.04.2010
Тот кто...
© Copyright: Анюта Копыльцива, 2010
Свидетельство о публикации №110042805268
Свидетельство о публикации №110042805268
Рецензии
Уважаемая Анюта, мне очень понравилось это Ваше стихотворение и я перевёл его на украинский язык.
Хто говорить про страх – той боїться когось.
А хто скаржиться вічно на втрати?
Тільки той, хто не прагне уже до чогось
І не хоче на світ із нори вилізати.
Хто осудить когось? Тільки той, що в гріхах потопає,
Лиш тому, що на фоні чужих, свої менші гріхи.
А хто буде правий? Той, що істину серцем пізнає.
Хто не вірить в прощення, той і сам не простягне руки.
Хто останнім куском з тобою відверто поділиться?
Тільки той, що від голоду сам не один раз терпів.
В кого в серці навіки віра в краще поселиться?
Хто у вирі життя зберегти свою душу зумів.
Лиш бідняк – бідняка і звичайно багатий – багатого.
Ми забули рецепт, щоб усі ці кордони розмити.
Чиєсь щастя – болить. Чиєсь горе нас радує.
Бог навчав нас не так. Ми ж самі намагаємось вчити!
Боїмось поговору. Та про інших говоримо першими.
Боїмось крадіїв. При нагоді самі крадемо!
Ми просякнуті злом. Наші фрази насиченні нервами,
Ми не чуємо інших. Всі у справах своїх живемо.
Хто спокій пізнає? Лише той, що подбає про іншого.
Той наситься в міру, хто свій хліб розділити зуміє.
І зовсім для цього не треба добра не земного,
Просто відстань до Бога кожен власними кроками міряє!
С уважением Владимир Шпырко
(На стихи.ру есть моя страничка)
Владимир Шпырко 14.01.2025 21:44 • Заявить о нарушении
Хто говорить про страх – той боїться когось.
А хто скаржиться вічно на втрати?
Тільки той, хто не прагне уже до чогось
І не хоче на світ із нори вилізати.
Хто осудить когось? Тільки той, що в гріхах потопає,
Лиш тому, що на фоні чужих, свої менші гріхи.
А хто буде правий? Той, що істину серцем пізнає.
Хто не вірить в прощення, той і сам не простягне руки.
Хто останнім куском з тобою відверто поділиться?
Тільки той, що від голоду сам не один раз терпів.
В кого в серці навіки віра в краще поселиться?
Хто у вирі життя зберегти свою душу зумів.
Лиш бідняк – бідняка і звичайно багатий – багатого.
Ми забули рецепт, щоб усі ці кордони розмити.
Чиєсь щастя – болить. Чиєсь горе нас радує.
Бог навчав нас не так. Ми ж самі намагаємось вчити!
Боїмось поговору. Та про інших говоримо першими.
Боїмось крадіїв. При нагоді самі крадемо!
Ми просякнуті злом. Наші фрази насиченні нервами,
Ми не чуємо інших. Всі у справах своїх живемо.
Хто спокій пізнає? Лише той, що подбає про іншого.
Той наситься в міру, хто свій хліб розділити зуміє.
І зовсім для цього не треба добра не земного,
Просто відстань до Бога кожен власними кроками міряє!
С уважением Владимир Шпырко
(На стихи.ру есть моя страничка)
Владимир Шпырко 14.01.2025 21:44 • Заявить о нарушении