Украино-феминистическая лирика

Хочеш бути останнім героєм?
Я влаштую тобі забіги
На дистанцію , так щоб з боєм,
Проривався до серця, милий.

Я влаштую тобі перегони,
На шляху возведу тортури,
Так щоб твій втомлений стогін
Було чутно навіть крізь мури.

Я вдягну спідницю, кружляві панчохи,
Стану звати тебе із замку,
Щоби мучався й перся доти,
Доки пташки оруть на світанку.

Зварю кави та буду дивитись,
Вся така гарна та ще й неприступна,
На те, як ти кволий повзеш до криниці,
Яку вода ще торік обминула.

Моє серце – фортеця воєнна,
Де воїн єдиний сидить у спідниці,
Ось така я вся класна і охуєнна,
Просиджу на кухні гладенькі сідниці.
 
Замість того, щоб тобі відчинити двері,
Хлібом сіллю зустріти в фортеці,
Я давлюся гординею –стервом
І душу шукаю свою в картотеці.

Не дам, не пущу, закриюся з ночі до ранку,
Я ліхтарі погашу, бо нафіг дістали.
Навіщо обороняти ворота  замку,
Стіни якого давно вже пали?..