Навпомацки іду вперед і знаю -
Прорахувати можу лише крок,
І лізуть в голову сі здогади погані:
Поразка, темрява, нокаут, злий пророк
Пригнічує нікчемні сподівання,
Тримаючи протест на ланцюгу,
Він гасить дотик цей - останнє сяйво,
Надаючи йому ще більшую вагу.
Тут кожен шаг є примха злої долі -
Уступиш в прірву - і приречений навік,
Мов ті бомжі, ті жертви алкоголю,
Ті, кому зась зробити відступ вбік:
На трохи від мети, та значно ближче до розв'язки.
У філософії майбутнє - саме так.
Частенько, ризикнувши, зазнаєш поразки,
Частенько, відступивши лиш на шаг,
В подальшому не знаєш, що робити,
І просто йдеш у вічную пітьму,
Не маючи й розбитого корита
Без остраху лишитись одному
На дні. Яка уже різниця?
Ти вже амеба, розкладаєшся поволі.
Тут кожен крок різкий, як та кориця,
Тут кожен шаг - се примха злої долі.
Кожен шаг
© Copyright: Максимилиан Бонд, 2010
Свидетельство о публикации №110042307898
Свидетельство о публикации №110042307898
Рецензии