История про неприкаяну Анул укр. язык

Історія про неприкаяну Анул

 І

І немає в цьому світі місця і немає часу!
Тремтить душа в Анул …

Наче смарагдовий камінчик чи краплинка дощу
, що зачепилась за гілочку

Тремтить на вітрі.

Дзвіночками промовляє:

­- Агов! Агов!

- Агов моя сердешна!

- Чому знітилась?

- Причаїлася наче заворожена.

- Чому пустила свою долю на вітер?

Та га. Не чує своєї краплиноньки.

Бо несе її…

Бо віднесло її вже  далеко…

ІІ

В цьому світі і немає місця і немає часу!

- То де я? Де?

Може в отій деревині…

Де кують зозульки, й бринять золоті бджілки…

А поети живуть наче хрущі у вічно квітучих вишнях…

­Та ні… Куди до них неприкаяній.

Приречена убога Анул блукати за караваном…

Озираючись…

Хвилюючись…

Знаходячи себе у відлунні ударів серця

Того мідяного Будди яким нещодавно була…

ІІІ

Немає і місця в цьому світі, немає і часу!

- Поклич!... Бо я ж твоє світло …

Бо я ж нещодавно блукала…

Мідною луною повз пагорби

, та зачепилася косами за голе гілля

І повисла біля дому твого.

- Впізнай свою Анул!... Причини для мене вікно!

А я промовлятиму до тебе мандрівними мовами,

Такими, що були тобі досі незнані

І на які отримала благословення

А може сувору кару з потойбіччя.

- Назнаю …Та ти не зважай! Причини для мене вікно!

Дозволь неприкаяній розсипатися тисячами смарагдових краплин

Що будуть на вітрі тремтіти, палати у темряві

Розчинятися в повітрі і в відчутті тебе…

ІІІ

В цьому світі немає і місця, і часу

Холодному неприкаяному світлу щільно зачинені вікна…

А там:

… розіслані ліжка…

… вінці, що вже вбрані…

… розплетені коси…

… визначені числа і долі…

Сплять обійнявшись дві голі душі загорнені в теплу ковдру

А та, що десь світом блукала
У льодовій ополонці знайшла свій спокій

Та шшшшшшшшшшшш…

Над ранок розвіялась вітром.

- 2008 - Тетис - © -