Нехай роки летять невпинно,
Прискорюючи свiй полiт.
I стане так на серцi зимно,
I все навкруг покриє лiд.
Не бiйся розбудити вiтер
Надiй забутих! Пригадати,
Як вранцi колихались вiти
В саду вишневiм бiля хати.
Якщо ж тебе думки здолали
I втома вiд важких дорiг,
Уперто до вершини слави
Веде тебе твiй Козерiг!
Подрузi Ользi
© Copyright: Светлана Попович, 2010
Свидетельство о публикации №110042306467
Свидетельство о публикации №110042306467
Рецензии