Руки

Olho as minhas maos
Mario Quintana -- Маріо Кінтана, бразилський поет
Переклав, із португалської мови, Микола Щома

Руки

Я дивлюся на мої руки
Я бачу мої руки: вони тільки не чужі для мене
Тому що є мої руки. Алеж так дивно є простягати їх
Отак, як то буває, із оцією анемоною морською...

Закрити їх, раптово,
Пальці їх немовби пелюстки м'ясисті!
А я вживаю їх тільки щоб брати оцю їжу
яка не відчувається на дотик протягом часів;
Що мене підтримує, і вбиває, і сегрегаціює роздумування
так як павуки ткнуть свою павутину.

До якого світу я належу?
Мій світ має каміння, має баобас*, має пантерів.
Є води що співають у своїх руслях річкових...
Є вітер що співає, як провіває свє повітря,
і там, споміж високими хмарами, імпровізує безперестанно.
А всеж таки, оце усе, не каже "я існую".
Бож воно тільки існує...
А в той час,
Пора підготовлює смерть. А смерть породжує богів,
яких ми поважаємо придуманими рітуалами та й
котрих боїмося і на яких складаємо наші надії.
 
Магічні слова,
Видумуємо
Поеми  --- збіднілі поеми
Що вітер
Змішує, збентежує та розсіює в повітрі...
Ні на зірці небесій, ні на зірці глибокого моря
Ось так і закінчилося Творіння!
А тодіж хто такий,
що напевно ткне, безперестанно, павутину снів?
А хто такий, в мені,
пропонує зідумувати таке питання?

Nota:
баобас* (baobas) --
Дерево із африканських спепів (Adansonia digitata).
Вживається для вироблення лодок і рибалських човнів.