писимiстична сповiдь
І я не знаю чого хочу.
Моя любов - моя біда,
Вже думаю, що хтось наврочив.
Від дум моїх самій мені
Стає так порожньо і лячно,
І я приперта до стіни -
Була так довго необачна.
І ось скажу, чому так жаль
Оцих років найкращих, ніжних:
Бо ти приніс мені печаль -
Кохаю я, та вже запізно.
Усе тобі я віддавала:
Для тебе повністю життя.
Але чомусь не запитала:
"Тобі потрібна жертва ця?"
І світ увесь зійшовся клином
Лиш на тобі. На тобі лиш.
І якось швидко час прилинув,
Коли за мною не тремтиш.
І зараз мушу доганяти
Життя пропущене, незміряне.
Та дуже шкода осягати,
Що мрії будуть тільки мріями.
Та все ж залишилось тепло,
Що більше за усі образи.
І стільки в нас всього було,
Що серцем завжди будем разом.
Настільки вірила, що доля,
Що непорушна аксіома,
Що завжди буде Р. і Оля,
Що ми в обіймах, наче вдома.
Та ще не все, ще є надія
Крихка та зрощена крізь роки.
Проміння світить,в серці щось жевріє...
Іще не все, і є надія поки.
Ми журавля так прагнемо спіймати,
Хоч загнані вже,стомлені й слабі.
Якщо ж чужими суджено нам стати,
Я б у майбутнє крикнула собі:
"Ти по льоду тонкому йдеш,
А душа уже втікла за край.
І якщо ти це переживеш,
То ніколи більше не кохай.."
Свидетельство о публикации №110042207399
Да, грустно и пессимистично...
Бо ти приніс мені печаль -
Кохаю я, та вже запізно.
Но как нравится эта мелодичная рифма! Просто без ума от неё!
Выучу наизусть!
І світ увесь зійшовся клином
Лиш на тобі. На тобі лиш.
Бывает и такое...
Спасибо! Мне по душе! Классно!
Пойду дальше!
С пожеланием света и добра, Лана Гагарина
Эл Джи 15.06.2010 23:28 Заявить о нарушении