І знову ця солодка меланхолія,
Що повернулась майже через рік,
І знову стиха покриває сніг
Усі думки. Невизнана теорія
Про те, що нам не суджено змінитись
Тобі не осягнути параної
До тебе долетять лише прибої
Мого цунамі. І не захиститись
Мені від тебе. Це лиш втрата волі
До цього звикла. Тільки знов попрошу
Побільше слів. Й любов*ю припорошу
Усі образи. Хочеться до болі
Тепла і затишку. І променів крізь штори,
Прозорості і дотиків до вій,
З вишневих пелюсток легких завій,
І щоб назавжди зникнули затори.
Пастелі, кави, матової шкіри,
І ліхтареві місяць на замін,
Тебе і тиші, щоб не було змін
І випадкових дотиків без міри...
Це крихкість. Ні, скоріше К Р И Х К І С Т Ь.
На кінчиках твоїх пальців
моє
серце
Це мить. Лиш просто мимовільність.
На кінчиках моїх пальців
твоє
серце.
мимовiльнiсть
© Copyright: Без Лишнего, 2010
Свидетельство о публикации №110042107321
Свидетельство о публикации №110042107321
Рецензии