У вiдповiдь всмiхнуся...

"Не жалею, не зову, не плачу,
 Все пройдет как с белых яблонь дым..."
                С. Есенин


Не сумую, не "молюсь", не плачу,
Бо така напевно вже я є,
Вже таку напевно маю вдачу,
Через те й люблю життя своє.

Бо не вмію пам'ятать образи,
Та й не головне, не в цьому суть...
Не лишаю у душі відрази,
Бо усмішкою собі встеляю путь.

На добро добром відповідаю,
На неправду - щирістю думок,
І зневаги до "слабких" не маю-
Все ж колись отримають урок.

Я радію почуттям безмежно-
Дарувала доля на шляху...
Не жалкую, як необережно
Вибрала стежину не таку.

Все ж уперто серцем намагалась
На питання відповідь знайти,
Я чинила так, як відчувала
Й досягла бажаної мети.

Бачу, заздрять, та всього не знають,
Бо не довелося пережить,
А в житті лиш той перемагає,
Хто навчився цінувати мить.

Не сумую, не "молюсь", не плачу,
Просто знаю - в кожного своє...
І в похмурому завжди "промінчик" бачу,
Бо така напевно вже я є!

19/04/10