Знову в дорогу, знову в далеку...

Знову в дорогу.
Знову в далеку...
Знову поїду на чужину.
Знову міняю тепло, тиху спеку,
на заметілі...
Холодну зиму.
Там, куди їду, короткії літа,
довгії... ночі і довгії... дні.
сонце чекають, мов в голоді жита,
а тепло мариться, навіть у сні.
Там а ні матері, батька, ні брата,
сестер немає, всієї рідні,
все чужі люди, збіднілая хата,
ще й заметілі сміються в вікні.
Що ж, буду знову літа чекати,
друзі зігріють душу мою
і серце радіє – виглядає мати,
ту, безталанную доньку свою.

               
1992 р


Рецензии
Катюша, заглянула случайно на Вашу страницу, сейчас вообще нет времени, но не хочу Вас потерять. Мурманск на Вашей странице - это мой родной город, хоть живу я сейчас под Кандалакшей, а с Украиной меня связывает детство и юность. Очень люблю украинский язык, читаю на сайте всё, что нахожу на украинском языке... Я к Вам ещё обязательно зайду, мне Ваши стихи пришлись по душе... Так много близкого... И эта дорога... И стихи об отце... Спасибо Вам!
С уважением и теплом,

Валентина Яроцкая   25.04.2010 19:09     Заявить о нарушении
Спасибо.
Я рада что вам мои стихи по душе, стараюсь, насколько пока имею знаний на написание стихов.Но так хочеться поделиться.
Живу в Мурманске уже больше 20 ти лет.
Заходите. С уважением.
Бог нам в помощь!

Катруся Степанка   25.04.2010 19:42   Заявить о нарушении