Тільки весна розгубила свої береги,
І ледь помітно зима загубила вудельця,
З білою втомою десь розчинились сніги,
Перші птахи забриніли в беззахиснім серці.
На першодзвін озивається тиха вода,
Втома спадає за води – водою зіниці.
Листя осінні – мов спомин – нема і сліда.
Тишу сколихують понадвечір'я дзвіниці
Тiльки весна...
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110041808430
Свидетельство о публикации №110041808430
Рецензии