Самотнiй вiтер...

Я не маю сил чекати
І так боляче страждати,
Розуміти, що з тобою,
Та у нас не спільна доля...
Знову сухість слів, емоцій,
Біль душі на кожнім кроці,
І нічого вже не треба,
Тільки стати вітром в небі
І літати поміж синню,
Днів не рахувать,що плинні...
На вуста твої подути,
Так зробити, щоб відчути
Зміг мене, згадати ніжність,
А тепер між нами вічність...
Сліз тримати сил не маю,
Мов дощем вони злітають
Із очей моїх, де туга
Тільки й заміняє друга.
Я зостанусь в твоїх мріях,
Снах, минулому, надіях,
І бажаю я любові,
Щоб шукав її поволі,
Не спішив сказать кохаю,
Доки точно не впізнаєш
В ній свою майбутню долю,
Щастя,радість, біль і горе,
Яке зможеш розділити,
Будь-що для обох зробити...
Знав би ти як я страждаю,
Кожен вечір поринаю
В час, коли були ми разом,
Згадую твої всі фрази,
Серце дуже швидко б'ється...
Відпускаю? Так, здається...
І холодним стане вітер,
Його нікому зігріти.